24 лютого. Чотири роки.

Чотири роки тому наше життя розділилося на «до» і «після». Те, що здавалося неможливим, увірвалося в наші світанки вибухами. Відтоді ми живемо в реальності повномасштабної війни, яку розпочала росія проти України.

Чотири роки болю. Чотири роки втрат. Чотири роки імен, які назавжди викарбувані в серці. Але ми навчилися цінувати прості речі: світло в домі, тишу без тривоги, голос рідних у слухавці. Ми навчилися бути поруч — навіть на відстані. Навчилися плакати й не соромитися сліз. Навчилися донатити замість зайвого. Навчилися жити — попри все.

Чотири роки тому нас хотіли зламати за три дні.

Чотири роки потому ми стоїмо.

Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за свободу. Ми дякуємо кожному, хто продовжує боротьбу. Ми обіймаємо тих, хто втратив. Ми віримо в тих, хто тримає небо.

І поки б’ється наше серце — б’ється й країна.

І поки ми разом — нас не здолати.

Світла пам’ять полеглим.

Честь і вдячність живим.

Віра — незламна.

24 лютого. 4 роки.